facebook

Ольга Кучурка: Ми повинні захистити здоров’я власних дітей і скарби нашого краю

Кандидат у народні депутати по 204 окрузі від «Самопомочі», молода активна журналістка Ольга Кучурка впевнена, що кожен українець повинен докластись до вирішення тих проблем, що безпосередньо оточують саме нас. Треба працювати у межах своєї компетенції та реалізовувати можливості, які є в нас на даний час. А це захист нашого здоров’я від небезпечних факторів, формування фонду здоров’я нації та збереження принаймні того спадку, котрий вже в нас є. Докладніше – в інтерв’ю з перспективною жінкою-політиком.

Пані Ольго, Вас добре знають на Вашій малій батьківщині. Наскільки докладно за час роботи у місцевих ЗМІ ви встигли вивчити, як зараз кажуть, «матчастину»? З чим передусім вважаєте за потрібне мати справу, балотуючись до парламенту?

– Проблема нашого суспільства у тому, що кожен з тих, хто прагне потрапити до влади, намагається грати на емоціях, зловживаючи на відвертому популізмі. У такий спосіб зручно та вигідно відволікти увагу людей від проблем, болючих точок, які безпосередньо торкаються їх самих, які дошкуляють громадам на місцях. Наше завдання – об’єднати громади навколо вирішення питань, котрі ніхто ніколи за них самих вирішувати не буде. Це піклування про чисте середовище, збереження здоров’я наших діток. Такий напрямок гарантує зосередження ресурсів, коштів на розбудові, а не на безкінечному лікуванні та латанні дірок.

Відповідальні депутати, маючи можливість впливати на загальний стан державотворчих процесів, мають реєструвати законопроекти, котрі розв’язують людям руки вже на місцевому рівні. Вважаю, що ми повинні запроваджувати законодавчі ініціативи, які б допомогли громадам регулювати відносини усередині та з іншими об’єднаннями. Ми повинні відпрацювати дієві механізми, котрі дозволили б краще та у більш тривалій перспективі регулювати збереження нашого довкілля.  Це питання номер один для нашого куточка Чернівецького краю!

На цей момент ми починаємо пожинати наслідки недбалого ставлення до природного ресурсу, і це страшним чином б’є по здоров’ю людей, насамперед – по наших дітях. Я маю намір жити на землі, яку люблю найбільше, але мене як матір жахає перспектива екологічної розрухи. Зараз, у цю хвилину, такі самі діти, як і моя малеча, змушені проходити через кола тривалих випробувань і лікування через те, що дорослі не забезпечили їм здорове довкілля. Це проблема, яка могла б бути вирішена буквально розчерком пера: вже б’ють на сполох лікарі, котрі фіксують дуже небезпечне для людського ресурсу нашої землі явище, коли через некероване використання пестицидів і гербіцидів в аграрному секторі населення підкошують алергічні прояви та, найгірше, поширення онкологічних захворювань.

– І від цього не застрахована жодна дитина…

– Так, статистика захворюваності вражає, останні дані показують найгірші тенденції у Хотинському, Сторожинецькому, Сокирянському та Кельменецькому районах. Обласні фахівці-онкологи свідчать, що рак «молодшає», мутує, і все це почало відбуватись буквально в останні роки; крім того, поширюється захворюваність безпосередньо тими недугами, які напряму пов’язані з отруєнням навколишнього середовища. Це надто дорога плата за безконтрольну гонитву за вигодою, а напряму проблему вирішувати ніхто не хоче – бо це гроші, гроші. А говорити і роз’яснювати щось людям, які не хочуть пов’язати причини і наслідки чужої біди, марна справа – потрібний ефективний механізм протидії, так, щоб горе-комерсанти не могли посилатись на «тиск влади» і таким чином нівелювати питання.

А коли біда постукає вже у твої власні двері, кожен схаменеться, та щоб не було пізно. Коли аграрії, наприклад, якось допомагають при зверненнях за лікуванням, це не метод!

– Що пропонує Ольга Кучурка?

– Щоб дійсно влада була незалежною від місцевого бізнесу, необхідно відірвати місцеві структури виконавчої влади від агрохолдінгів. На місця людей, які вже зрослися з цим бізнесом, потрібно поставити незалежних фахівців-управлінців та надати їм реально діючі механізми протидії зловживанням. Інакше через певний час картина буде та ж сама, це заміна колишніх фігур близнюками, яка не впливатиме ні на що. Буковину труять її ж бізнесмени, чиновники, яким байдужий чужий клопіт: до певного часу це їх не обходить.

Що залежить від нас як представників громадського сектору – ми повинні щоденно проговорювати цю проблему та пропонувати напрацьовані рішення. Ми намагаємось робити це на наших громадських платформах, залучаємо ЗМІ, бо якщо ми не будемо озвучувати наші болючі питання, це ніхто інший робити не буде.

– «Лупайте сю скелю…»?

– Так, ми будемо говорити з владою, хто б її не формував, бо насправді реальні механізми перебувають у руках чиновників, і помалу ми зможемо зрушити віз з місця. Навіть якщо не отримаємо більш діючі важелі вже у власні руки.

– Тепер питання, якого не уникнути – де збираєтесь брати гроші?

– Наші скарби лежать в нас під ногами. Якщо до влади на будь-якому рівні приходить ефективна фахова група, нові управлінці передусім запроваджують реально діючий облік наявного ресурсу та продумують, як його максимально бережно та вигідно використовувати.

Наш край унікальний, тут змішана історія кількох епох, держав та імперій, від яких нам дістався дорогоцінний спадок. Переживши протистояння цивілізацій, часом ворогуючих, наші предки отримали архітектурні пам’ятки – свідки воєн та битв, і водночас непогану матеріальну базу від соціалістичної держави. Все це зараз належить нам. Тому найперше завдання – зберегти те, що було збудоване до нас, і примусити працювати на вже незалежну Україну, забезпечувати буковинців та весь народ, об’єднувати країну, заохочувати туристичну галузь.

Я пропоную залучити фахівців до створення туристичної мапи районів. Інвестор прийде тільки туди, де йому мають що запропонувати, а для цього необхідно чітко впорядкувати наше майно. Хотин, Заставна, Сокирянський та Кельменецький райони повинні бути туристичним діамантом, а не проблемним аграрним краєм, де нещадно труять людей. Ось що повинна чути і знати про нас вся наша Україна! Наші замки, наші старовинні мури, наша гостинність, любов до власного краю і працьовитість – це наш невід’ємний ресурс, який можна примусити працювати для нашої користі.

Про яку туристичну привабливість можна говорити, якщо власне населення регіону не має нормальних умов для життя? На жаль, люди, які можуть впливати на цю сумну картину, не живуть там, де живемо ми, їм нецікаве обміління сіл, нецікаві наші хвороби та вичерпування ресурсу. Але це цікаво нам, і ми мусимо гуртуватись, вчитись відстоювати свої права, вивчати причини наших негараздів і шукати шляхи боротьби з ними. Це підґрунтя, на якому має базуватись подальший розвиток та спроможність всієї держави.

– Наскільки Ви самі, як Ви вважаєте, відповідаєте своїм вимогам?

– Моя перша освіта – «Екологія та охорона навколишнього середовища», друга здобута спеціальність – «Облік і оподаткування». У громадській діяльності я обрала напрямок, у котрому є компетентною, фахово навченою спеціалісткою. Маючи можливість навчатись і розвиватись, я можу допомогти з цим іншим людям, чиї таланти й прагнення, на жаль, часто залишаються нереалізованими. А те, що наші люди небайдужі, активні та ініціативні, я мала можливість пересвідчитись, коли формувала місцеву медіа-платформу у соціальній мережі. Насправді це не лише моє напрацювання – це результат спільної праці, любові до свого краю та прагнення вирішувати накопичувані проблеми, і разом ми зможемо вивести цю міні-громаду на більш серйозний рівень. Тоді нас почують, до нас прислухатимуться. Вірю, що все найкраще – попереду!

Мітки: